ВАЩАК В.А.,
студент 2м курсу факультету
цивільної та господарської юстиції Національного університету «Одеська юридична
академія»
Науковий керівник – к.ю.н.
Берназ-Лукавецька О.М.
В сучасних рекламних інтернет-відносинах найбільш незахищеною стороною є
споживач. Так, часто виникає питання як повернути неякісний товар, отримати
відшкодування, внаслідок недобросовісної реклами, де товар описується з одними
характеристиками, а продається з іншими. Ускладнює ці відносини саме
дистанційність та відсутність контролю як і з боку контрагента, так і з боку
держави.
Сферу реклами в правовому полі досліджували ряд вчених, а саме Г. Андрощук,
С. Ємельянчик, О. Карпенко, О. Кохановська, О. Кулініч, Л. Мамчур, А. Пазюк, Р.
Стефанчук, Г. Ульянова Р. Шишка та інші [1].
В Законі України «Про рекламу» надається визначення поняття недобросовісна
реклама як «реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами,
завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності,
недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог
щодо часу, місця і способу розповсюдження» [2]. Опишемо
деякі приклади недобросовісного використання інтернет-реклами у сфері
купівлі-продажу товарів поштою.
Схеми такої неправомірної діяльності зазвичай направлені на використання на
свою користь особливостей правил користування послугами транспортних компаній.
Для прикладу, в деяких таких сервісах Російської Федерації розпакувати посилку
можна тільки після її оплати, що унеможливлює перевірку якості товару до його
оплати.
В Україні ця проблема певною мірою вирішена деякими службами доставки можливістю
оглянути товар до оплати. Проте і тут є виключення із правил, якими
користуються шахраї. Так, в правилах огляду відправлень українського
перевізника «Нова Пошта» зазначається, що товари в заводській блістерній
упаковці, із пломбами, та інші товари в упаковці, що мають характерний метод
розкриття розпаковувати заборонено [3].
Це породжує наступну схему. В заводську упаковку під виглядом дорогого
бренду запаковується дешевий аналог. Відповідно, перевірити такий товар перед
оплатою не можна, а потім обмінювати такий товар продавець просто не буде.
Контактні дані продавця, які або вказуються на лендингові чи сайтах-дошках
оголошень, при передачі товару перевізникові, зазвичай фіктивні.
Наступною проблемою, яка є наслідком вищеописаної, може бути визначення
осіб, які повинні нести відповідальність за недобросовісну рекламу. Особливість
цих відносин полягає в тому, що в них може бути задіяна велика кількість
учасників. Так, є широко популярними в інтернет-сфері партнерські програми, де
є гуртовий постачальник товару, дропшипер (яким часто виступають замовники
послуг партнерських програм), партнерська мережа (яка може бути також
дропшипером), вебмайстри, які безпосередньо розміщують рекламу на своїх
ресурсах. Потрібно визначити, хто буде нести цивільно-правову відповідальність
перед покупцем. Зазвичай шахраєм є саме дропшипер, який надає всі рекламні
матеріали, приймає та обробляє замовлення. Саме цей учасник безпосередньо
повинен нести відповідальність перед покупцем. Зазвичай, шахраї реєструють свої
підприємства на фіктивні адреси, блокують телефони постраждалих, коли ті
звертаються зі скаргами. Якщо порушення сталося із вини гуртового постачальника
або іншого учасника, вони будуть відповідати вже перед дропшипером.
В цій схемі є ще одна незахищена сторона, яка може постраждати від неякісно
наданих послуг. Це вебмайстер. Це особа, яка співпрацює із партнерською мережею
і розміщує рекламні матеріали, якість яких повинна гарантувати мережа, на своїх
ресурсах. Часто товари, які надаються в межах партнерських програм, рекламують
відомі блогери, власники популярних сайтів. Ці учасники можуть понести
репутаційні збитки, рекламуючи неякісний товар. В такому випадку вебмайстер
буде вимагати відшкодування нематеріальної шкоди у партнерської мережі,
відповідно до умов її використання, та норм законодавства, яке регулює ці
відносини. Часто учасники описаної схеми є резидентами різних країн, що значно
ускладнює вирішення таких проблем саме в державному правовому полі. Зазвичай,
все вирішується самими учасниками в приватному режимі.
Підсумовуючи написане, можна зазначити, що відповідно до чинного
українського законодавства та законодавства інших країн можливість притягнути
до цивільної відповідальності недобросовісних учасників рекламних відносин є
часто декларативною. Як зазначалося вище, онлайн відносини, дистанційність та
відсутність ефективного контролю в інтернет-сфері ускладнюють можливість
використання деяких способів захисту порушених прав, висуваючи на перший план
самозахист.
Використані джерела:
1.
Цивільно-правове
регулювання рекламних відносин в мережі інтернет [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу: http://www.univer.km.ua/doc/specvr/Aref_Kiveliuk.pdf
2.
Закон
України «Про рекламу» від 03.07.96 №
271/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 1996. – № 39. –
ст. 181 // База даних «Законодавство України», [Електронний ресурс] – Режим
доступу до ресурсу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/270/96-вр (Дата
звернення 07.04.2020)
3.
Умови
сервісу «Огляд відправлення» [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://novaposhta.ua/uploads/misc/doc/inspection_rules.pdf
Комментариев нет:
Отправить комментарий